У понеділок, 22 грудня 2014 року, Верховна Рада прийняла доленосне рішення: 303 голосами «за» було скасовано позаблоковий статус України. Для початку слід зазначити, що в міжнародному праві немає такого поняття, як «позаблоковість держави». Є поняття – нейтралітет. Держава, що оголосила себе нейтральною, не бере участь у жодному збройному конфлікті за межами держави і не є частиною будь-яких військових альянсів.
Такою країною є Швеція. Але в 2010 році, коли був проголошений позаблоковий статус України, Рада не могла використовувати цей термін, тому що для визнання нейтралітету, на території цієї держави не повинні знаходитися війська чужої держави. Так Республіка Молдова, хоч і проголосила нейтралітет, проте ніхто його не визнав – в Придністров’ї перебуває російська 14-а армія. Така ж ситуація складалася і в Україні: у Севастополі розташовувався Чорноморський флот Росії.
До 2010 року Україна впевнено йшла шляхом співпраці з Північноатлантичним альянсом. Ще у 1994 році Україна і Альянс почали співпрацювати в рамках «Партнерства заради миру», у 2002 році було підписано угоду про «Індивідуальний партнерський план для України», і нарешті, у 2005 році угоду про «прискорення діалогу». На саміті в Бухаресті 2008 року Альянс підтвердив, що «Україна і Грузія будуть в НАТО». Поки у 2010 році, під натиском Росії, президент Янукович і, контрольована ним, Верховна Рада не вигадали термін «позаблоковий статус».
Однак скасування статусу ще не означає, що завтра країна стане частиною НАТО. Поки Києву, як і у випадку з інтеграцією в ЄС, потрібно пройти довгий шлях і провести низку кардинальних реформ, як в армії, так і в сфері всього державного устрою. Про вступ в організацію можна буде говорити тільки після того, як Україна досягне статусу NATO readiness. Але для цього Києву треба побороти корупцію, реформувати не тільки апарат військового відомства, а й усієї держави, реформувати економічну систему країни і відновити територіальну цілісність. Власне це збігається з вимогами Євросоюзу, українського народу і курсом, обраним теперішнім керівництвом.
У чому полягає перевага України у співпраці з НАТО? В основному, Альянс – це допомога фондами, фахівцями, спорядженням та обладнанням. У рамках партнерства ВСУ можуть отримати найсучасніше оборонне озброєння, засоби радіоперехоплення, тобто все, чого так не вистачає бійцям на фронті.
Опоненти співробітництва можуть заперечити, що зближення з НАТО зіпсує відносини України з Росією, але про які нормальні стосунки можна говорити після анексії Криму, війни на Донбасі, інформаційної пропагандистської війни. І нарешті, як ще реагувати Києву на те, що Москва вже півроку забезпечує донбаських сепаратистів найсучаснішою зброєю, до того ж, зброєю наступального характеру. За даними РНБО України за місяць (з 30 жовтня по 9 грудня) Москва передала так званим «ДНР» і «ЛНР» 402 бронемашини, 256 танків, 138 «Градів», 42 артилерійських знаряддя, 35 САУ, 5 «Буків», 4 «Точки-У», 4 «Урагани», 4 «Буратіно». Таким чином Росія сама докладає всіх зусиль для ймовірної інтеграції України в НАТО.
Тому рішення Верховної Ради від 22 грудня – це логічна реакція на дії Росії по відношенню до України. Якщо держава піддається нападу, вона, звичайно, буде шукати захист від агресії. Допомога НАТО дозволить Україні реформувати свої збройні сили і суттєво підвищити її боєготовність і здатність до відповіді на зовнішні загрози. Слід зазначити і те, що Україна не робила будь-яких різких поворотів у своїй зовнішній політиці. Київ після чотирирічної паузи лише продовжив курс, розпочатий у 1994-му році після вступу України до програми «Співпраця заради миру».
Р.S. Явна агресивність Росії щодо своїх сусідів змусила Україну переглянути свою позицію по відношенню до НАТО. Після численних порушень повітряного простору та осіннього полювання за підводним човном біля узбережжя Швеції, виявлення сигнальних ракет російського виробництва на своїй території, Швеція задумалася про відмову від свого нейтралітету. Ми говоримо про країну, яка вже 200 років не брала участь в жодному збройному конфлікті і яка зберегла нейтралітет в ході обох Світових війн! Схожі заяви лунають і з боку Фінляндії. На відміну від Києва, Стокгольму і Гельсінкам потрібно всього лише прийняти рішення про вступ і підписати договір.
ukrainiansinmd.wordpress.com 